Булерія: вечірній ритм фламенко

Що таке булерія

Булерія — це швидкий ритм фламенко, і Вікіпедія називає її символічним палос фламенко. Мало які палос такі популярні чи такі драматичні. Вона народилася в спільноті кале-ромів Хереса у XIX столітті — спершу як жваве, радісне завершення солеарес і споріднених палос, а тепер часто закриває ціле зібрання фламенко, з запальними танцями та дріботінням. Оскільки вона починалася як бадьорий фінал, почути її часто означає, що вечір переходить від поважного до святкового.

Лічба на дванадцять

Булерія тримається на дванадцятидольному циклі. Сьогодні її найчастіше грають з акцентами на третій, шостій, восьмій, десятій і дванадцятій долях, а цикл починається з дванадцятої долі, тож акцент звучить першим. Пальмас відбивають групами по шість, що створює контрритми всередині дванадцяти, а танцівники зазвичай лічать на шість, а не на дванадцять. Якщо почути інакше, це такт на шість-вісім, за яким іде такт на три-чотири.

Чому це звучить як свято

Швидкість і свобода роблять різницю. Вікіпедія описує булерію як форму, що дозволяє найбільше імпровізації, а ритм є осереддям усього. Виконавцям потрібні швидкість, спритність і твердий контроль, а танцівники використовують складну роботу ніг — носком, п'ятою та підошвою. Там, де повільніші палос дають співакові змогу тримати ноту, булерія невпинно жене вперед, і саме тому це природний момент для танцівника показати себе, а для зали — долучитися до плескання. Дослідження понад двох тисяч текстів фламенко, узагальнене Вікіпедією, також виявило, що булерії охоплюють найширший діапазон тем.

Звідки походить назва

Назва сягає іспанського дієслова burlar — «кепкувати», або іменника bullería, що означає гамір, крик чи шум. Обидва варіанти пасують звучанню булерії на повну силу, коли плескання, вигуки та притупування накладаються одне на одне. Таблао у Валенсії, за яким стежить цей сайт, ділить свою назву з цим жанром, а на його сторінці вистав булерії перелічено серед палосів, які він представляє, поряд із давнішими й поважнішими тонасами, сегіріями та солеарес і жвавими танго.

Регіональні стилі та швидкості

Булерії іноді поділяють на булерії аль гольпе, повільніші, та булерії лігадас, шалені. Регіональні стилі походять із Лебріхи, Хереса, Кадіса та Утрери, і найпоширенішим є хереський. У деяких регіонах, як-от Херес, ритм тримається простішого шестидольного циклу й використовує дванадцятидольний лише для завершення фрази. Ось чому дві булерії можуть звучати так по-різному, навіть коли обидві танцюють у швидкому темпі.

Як співають і грають булерію

У співі булерія має три або чотири рядки по вісім складів кожен. Гітарист завжди починає з дванадцятої долі, тож акцент чути найперше, а типовий візерунок бою використовує лише два акорди, підкреслені постукуваннями по гітарі. Традиційні виконавці беруть акорди з андалузької каденції — послідовності, яку Вікіпедія описує як типову для фламенко, — а сучасні, під впливом джазу, послуговуються різноманітнішою гармонією. Усе це лежить під плесканням.

Як почути її в таблао

Коли гітара прискорюється, а плескання починають накладатися одне на одне, ви, найімовірніше, чуєте булерію. Слухайте, як перша доля циклу припадає на акцент, а тоді — як співак обмінюється строфами з танцівником. Рахувати не потрібно. Дивіться на залу: коли трупа завершує вечір булерією, плескання зазвичай перекидається від виконавців до столиків.

Читати далі: Як дивитися шоу фламенко